доводиться

  • 71граничний — а, е. Який є найвищим ступенем чого небудь; крайній. Гранична функція. •• Грани/чна ста/вка пода/тку частина додаткового, доходу, що її доводиться виплачувати у вигляді податку. Грани/чний дохі/д ек. приріст доходу в результаті збільшення продажу …

    Український тлумачний словник

  • 72доказ — у, ч. 1) Незаперечний довід або факт, який підтверджує істинність чого небудь; підтвердження. || рідко. Донос на кого небудь. 2) Предмет або обставина, які свідчать про чию небудь провину. •• Непрямі/ до/кази докази, з яких (за умови їх… …

    Український тлумачний словник

  • 73їздитися — ї/здиться, недок., безос. Про умови, обставини тощо, за яких доводиться їздити …

    Український тлумачний словник

  • 74кранти — невідм., у знач. присл., розм. Кінець, загибель; не доводиться очікувати на що небудь хороше …

    Український тлумачний словник

  • 75непрямий — а/, е/. 1) Який не стосується прямо, безпосередньо чого небудь, не зв язаний з основним; не безпосередній. 2) спец. Який здійснюється, відбувається не безпосередньо, а з проміжними періодами, етапами. •• Непряма/ мо/ва лінгв. чужа мова, яка… …

    Український тлумачний словник

  • 76нічого — I у знач. присудк. сл., з інфін. Не доводиться, не випадає. || Не варто; не треба; нема чого. •• Ні/чого й каза/ти без сумніву, дійсно, безперечно, насправді. II займ. запереч., з інфін. Уживається для позначення заперечного об єкта дії або його… …

    Український тлумачний словник

  • 77нуліфікація — ї, ж. 1) фін. Дія за знач. нуліфікувати. •• Нуліфіка/ція гро/шей метод стабілізації валюти, за якого держава скасовує знецінені грошові знаки й замінює їх новими. 2) В обчислювальній техніці – один із засобів примусового завершення операції, за… …

    Український тлумачний словник

  • 78однофамілець — льця, ч. Той, хто має з ким небудь одне прізвище, але не доводиться йому родичем …

    Український тлумачний словник

  • 79падчерка — па/дчірка, и, ж. Нерідна дочка одного з подружжя, яка доводиться рідною іншому; пасербиця …

    Український тлумачний словник

  • 80пасинок — нка, ч. 1) Нерідний син одного з подружжя, який доводиться рідним іншому. || перен. Той, хто позбавлений необхідного, зазнає неприємностей від кого , чого небудь. 2) Бічний пагін рослини …

    Український тлумачний словник