ворожка

  • 21баба — 1 іменник жіночого роду, істота мати батька або матері; стара віком жінка; взагалі жінка розм.; про слабкого, боязкого, нерішучого чоловіка або хлопця зневажл.; ворожка, шептуха; жінка, що приймає дітей під час пологів; людська фігура із снігу… …

    Орфографічний словник української мови

  • 22врокы — ків, мн. Вр. Вроки. Ворожка гварит: Змеч ле мі врокы; дев ятеракы; Мече на воду, хліб, сіль, камені, косакы, лыжкы, угля, косу і серп, сьвачене зіля …

    Словник лемківскої говірки

  • 23нашептувати — тую, туєш, (нашептати, шепчу), Пр. 1. Пошепки говорити, розповідати щось; таємно наговорювати. Нашепчу му штоси на ухо. 2. Проказувати заклинання; чаклувати. То чыста ворожка, знае нашептувати й на добрі й на зьлі …

    Словник лемківскої говірки