пристрасть
81снага — и/, ж. 1) Фізичні сили, енергія. || Внутрішні сили, можливості. || Життєздатність чого небудь. •• До снаги/ а) (кому) те саме, що Під си/лу (див. си/ла); б) (рідко) цілком, повністю. З усіє/ї снаги/ з усіх сил, з надзвичайним напруженням, з… …
82спраглий — а, е. 1) Який дуже хоче пити, відчуває спрагу. || у знач. ім. спра/глий, лого, ч. Той, хто дуже хоче пити, відчуває спрагу. || Пересохлий від спраги (про язик, губи і т. ін.). 2) перен. Який не має достатньої кількості води, вологи. 3) перен.… …
83сутяжництво — а, с. Заняття позовами з корисливих міркувань, пристрасть до позовів …
84схиблений — а, е, розм., рідко. 1) Помилковий, неточний, неправильний. 2) на кому – чому, перен. Який має надзвичайну пристрасть до кого , чого небудь …
85схильний — а, е, до чого, з інфін. 1) перев. до чого. Який має схильність до чого небудь. || Який має фізичні передумови до розвитку якої небудь якості, властивості, стану і т. ін. 2) перев. з інфін. Який має який небудь намір, бажання; згодний на якісь дії …
86схильність — ності, ж., до чого і без додатка. Потяг, прагнення до якої небудь діяльності, бажання чогось, а також природні здібності, хист до чого небудь. || Наявність фізичних передумов для розвитку якої небудь якості, властивості, стану і т. ін. || Інтерес …
87тютюнонаркоманія — ї, ж. Тютютнова наркоманія – хвороблива пристрасть до тютюнокуріння …
88тяжіння — я, с. 1) Властивість тіл притягатися одне до одного. •• Земне/ тяжі/ння фіз. явище, що полягає у властивості тіл притягатися до Землі. Си/ла тяжі/ння фіз. сила, з якою тіла притягаються одне до одного. 2) Потяг, прихильність, пристрасть до кого …
89тяжіти — тяжі/ю, тяжі/єш і тяжу/, тяжи/ш, недок. 1) Притягуватися до чого небудь під впливом сили тяжіння. 2) Мати потяг, прихильність, пристрасть до кого , чого небудь. 3) Мати потребу зв язку з ким , чим небудь, мати зв язок з чим небудь як центром… …
90удаватися — (вдава/тися), удаю/ся, удає/шся, недок., уда/тися (вда/тися), уда/мся, удаси/ся, док. 1) тільки 3 ос., також кому. Здійснюватися, успішно завершуватися. || безос., у сполуч. з інфін. Бути, виявлятися можливим (про здійснення чого небудь). ||… …
