хабарник
21хапко — I хапк о а/, ч., діал. 1) Хабарник. 2) Злодій. II х апко присл., розм. Те саме, що похапцем …
22хаптурник — а, ч., діал. Хабарник …
23хапуга — и, ч. і ж., розм. Людина, яка бере хабарі; хабарник …
24хапун — а/, ч., розм. 1) Людина, яка бере хабарі; хабарник. 2) Той, хто викрадає (викрав) кого , що небудь; викрадач. •• Хапу/н ухопи/в кого швидко, несподівано зник хто небудь …
25драпічка — здирник, хабарник [VII] …
26кубаняр — Кубаняр: хабарник [25] …
27здирник — 1) (той, хто вимагає / домагається чого н. шляхом примусу, погроз, насильства), дра[я]піжник, дра[я]піка, дра[я]піжка, дерій, дерун, здирця Пор. експлуататор 2) див. хабарник …
28хаптурник — іменник чоловічого роду, істота хабарник діал …
29хапун — пуна, ч. Пт. 1. Хапун; людина, яка вириває щось силою у другого. 2. Хабарник; людина, яка збогачується незаконним шляхом; хапуга …