наёмничий
1наёмничий — наёмничий, наёмничья, наёмничье, наёмничьи, наёмничьего, наёмничьей, наёмничьего, наёмничьих, наёмничьему, наёмничьей, наёмничьему, наёмничьим, наёмничий, наёмничью, наёмничье, наёмничьи, наёмничьего, наёмничью, наёмничье, наёмничьих, наёмничьим …
2наёмничий — наёмничий, ья, ье …
3наёмничий — наёмничий …
4наёмничий — наёмничья, наёмничье, наёмничьи …
5таємничий — а, е. 1) Сповнений таємниць (у 2 знач.); загадковий, невивчений. || Оповитий таємницею (про людину). || у знач. ім. таємни/че, чого, с. Про що небудь, сповнене таємниць, загадок. 2) Якого не можна збагнути, зрозуміти, осягнути; потойбічний. ||… …
6таємничий — I 1) (сповнений того, що не стало відомим, що не приступне пізнанню; незрозумілий), таємний, потаємний, потайний, загадковий 2) (який перебуває за межами людського розуміння; надприродний), таємний, потаємний, потайний, незримий, загадковий,… …
7таємничий — прикметник …
8таємно-таємничий — прикметник …
9наёмничий — наём/нич/ий/ …
10таємний — I 1) (якого навмисне приховують від інших; відомий небагатьом; чинить приховано), потаємний, потайний, потаєний, прихований, захований, хований, скритний, таємничий, розм. секретний 2) (що не підлягає розголосу, тримається в таємниці від інших),… …
