циба
1ЦИБА — жен., южн. цыба, кличка козы. | костр. неряха. Толковый словарь Даля. В.И. Даль. 1863 1866 …
2циба — сущ., кол во синонимов: 1 • краска (197) Словарь синонимов ASIS. В.Н. Тришин. 2013 …
3циба — и, ж., діал. Довга нога …
4циба — іменник жіночого роду довга нога) діал …
5Цибань — прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються …
6цибань — іменник чоловічого роду, істота розм …
7цибати — дієслово недоконаного виду …
8цибатий — прикметник розм …
9ЦЫБА — жен., южн. циба, общая кличка козы. Циба коза, где ты была? | пск. засушенка в носу, шевырюжка. Цибатый южн., зап. тонконогий, жидконогий человек. | пск. возгряк. Цибаться твер. ломаться, жеманиться. Толковый словарь Даля. В.И. Даль. 1863 1866 …
10цыбуля — I цыбуля I лук , зап., южн., тверск., костром. (Даль), укр. цибуля, блр. цыбуля. Заимств. через польск. cybula – то же из ср. в. н. zibolle, zwibolle луковица от лат. сēрullа, сēра – то же; см. Мi. ЕW 27; Уленбек, AfslPh 15, 484; Бернекер I, 128; …
